Антарктида

1. Географічне положення

Антарктида – найхолодніший материк Землі, який лежить на півдні планети. Майже в його центрі знаходиться південний полюс.

Географічно розрізняють поняття „Антарктика” й „Антарктида”. Антарктика лежить навпроти північної полярної області Землі – Арктики. Антарктика включає материк Антарктиду й прилеглі до нього острови й південні полярні води Атлантичного, Індійського й Тихого океанів (інколи ці води виділяють в окремий Південний океан) до зони так званої антарктичної конвергенції, де сходяться холодні антарктичні води з відносно теплими водами помірних широт. В середньому ця зона знаходиться поблизу 55^о05' пд. ш.

Площа Антарктики в цих рамках включаючи Антарктиду складає 52,5 млн. км².

Антарктида – материк, який майже повністю розташований всередині Південного полярного круга. Його площа близько 14 млн. км². Геометричний центр материка отримав назву Полюса відносної недоступності й знаходиться на 84^о пд. ш.

Берегова лінія, довжина якої 30 тис. км, порізана слабо. Береги материка являють собою льодовикові  обриви висотою до кількох десятків метрів. Зі сторони Тихого й Атлантичного океанів в узбережжя материка врізаються окраїнні моря Уедделла (Ведделла), Беллінсгаузена, Амундсена, Росса. Великі площі окраїнних морів покриті шельфовими льодовиками, які є продовженням материкового льодового панцира. В сторону Південної Америки висунутий вузький Антарктичний півострів, який виступає на кілька градусів на північ від Південного полярного круга.

2. Геологічна будова, рельєф і корисні копалини

Основу материка складає древня Антарктична платформа. ЇЇ площа переважає 11 млн. км². В Антарктичної платформи складна геологічна історія розвитку в складі Гондвани, характерна трьохярусна будова. У верхньому структурному ярусі (чохлі платформи) знайдені вугленосні пласти. В них зустрічаються рослинні залишки деревоподібних папоротей, хвойних дерев і південних буків. В палеогеновому періоді зледеніння ще не зачепило Антарктиди, там був помірний клімат. Зледеніння материка розпочалося тільки в неогені.

В Західній Антарктиді в період альпійської складчастості утворились гірські системи – продовження Анд Південної Америки. Тут піднімається масив Вінсон (5140 м – найвища точка материка). Тверда поверхня Антарктиди покрита льодовиковим щитом, середня потужність якого становить близько 2000 м, а максимальна – понад 4000 м. Якщо приняти за поверхню льодовиковий покрив материка, то можна вважати, що Антарктида – найвищий материк Землі. Але значна частина „кам’яної” Антарктиди (близько 1/3) лежить нижче рівня моря. Окремі ділянки опущені на 2-2,5 км нижче рівня моря (впадина Бентлі має висоту -2555 м і є найнижчою точкою Антарктиди).

В надрах Антарктиди виявлені різноманітні корисні копалини: руди чорних і кольорових металів, великі запаси слюди й графіту; знайдені уран, золото й алмази. Вугленосна площа тільки в Транс антарктичних горах оцінюють в понад 1 млн. км². Геологи припускають, що величезна впадина між морями Росса і Уеддела зберігає великі запаси нафти й газу. Але всі ці запаси корисних копалин вважають поки що потенційними, оскільки їх сучасний добуток в суворих умовах Антарктиди пов’язана з великими труднощами й економічно нерентабельна.

3. Клімат 

Антарктида – найхолодніший  материк планети. В умовах полярної ночі зимою відбувається сильне його охолодження. А літом льодовиковий і сніговий покрив Антарктиди відбиває майже 90% сонячної радіації. У внутрішніх районах навіть влітку середньодобові температури тримаються в межах -30^оС, а зимою доходять до -70^оС. На станції „Восток” зареєстрована найнижча температура на нашій планеті (-89,2^оС). На узбережжі материка значно тепліше: літом температура повітря наближається до 0^оС, а зимою стоять помірні морози – до -10..-25^оС.

Внаслідок сильного охолодження в центрі материка формується баричний максимум – область високого атмосферного тиску, від якого в сторону океану дмуть постійні стокові вітри. Особливо сильні вони в смузі шириною 600-800 км при віддаленні від узбережжя.

Льодовий покрив Антарктиди постійно наростає за рахунок випадіння сніг і його наступної кристалізації на поверхні льоду. У середньому випадає близько 200 мм опадів на рік. А в центральних районах материка їх кількість складає кілька десятків міліметрів.

Разом з тим від внутрішніх районів льодяного купола лід поступово розтікається до окраїн. Від краю льодового щита літом відломлюються величезні глиби льоду у вигляді столових і пірамідальних айсбергів й сповзають у воду, а потім відносяться течіями в океан.

4. Населення

В Антарктиді немає постійного населення. Її міжнародний статус такий, що вона не належить жодній державі. Вчені всіх країн світу можуть займатися на континенті науковими дослідами. Сьогодні свої наукові станції в Антарктиді мають 18 держав, серед яких і Україна. На Антарктичному півострові знаходиться й українська науково-дослідна станція „Академік Вернадський”.