Південна Америка

1. Географічне положення

Південна Америка – найвологіший материк Землі, який розташований переважно в екваторіальних і тропічних широтах Західної півкулі. За формою він нагадує гігантський трикутник з основою в північній частині й приекваторіальних широтах й вершиною на півдні – в помірних широтах. Найбільшої ширини (5000 км) материк досягає на 5^о пд.ш.

Південна Америка майже ізольована від інших материків. З заходу її омивають води Тихого океану, зі сходу й півночі – Атлантичного. На півдні протока Дрейка (яка є найширшою в світі) відділяє Південну Америку від Антарктиди. На півночі материк омивається водами Карибського моря. Лише вузький Панамський перешийок сполучає Південну Америку з Північною. На початку ХХ століття через Панамський перешийок був проритий Панамський канал, по якому найчастіше умовно проводять межу між Північною й Південною Америкою.

Крайні точки материка: північна – мис Ґалллінас (12 ^о 55' пн.ш.), південна – мис Фроуерд (53 ^о 54' пд.ш.), західна – мис Паріньяс (81 ^о 20' зх.д.), східна – мис Кабу-Бранку (34 ^о 36' зх.д.).

Площа Південної Америки з островами складає 17,8 млн. км². За площею вона посідає четверте місце серед материків Землі. До Південної Америки належать Фолклендські (Мальвінські) острови, які лежать на шельфі Атлантичного океану, а також острова Тринідад і Тобаго. В Тихому океані до Південної Америки наближені Галапагоські острови й прибережний архіпелаг Чонос з великим островом Чілое. Вузька й довга Магелланова протока відділяє від материка архіпелаг Вогняна Земля.

Берегова лінія Південної Америки порізана слабо. Лише південно-західні узбережжя в районі архіпелагу Чонос має багато дрібних островів, проток й вузьких заток-фіордів з крутими скелястими берегами. На східному, Атлантичному, узбережжі характерні затоки в гирлах річок. Так, затока Ла-Плата – розширене гирло річки Парана, яке заповнене морськими водами. На півночі глибоко вдається в материк затока-лагуна Маракайбо, сполучені з однойменним озером, яке є найбільшим в Південній Америці (14343 км²).

2. Рельєф, геологічна будова і корисні копалини

За характером геологічної будови й особливостями сучасного рельєфу Південна Америка поділена на дві частини: на сході – древня докембрійська Південно-Американська платформа; на заході – складчастий пояс Анд.

При піднятим ділянкам платформ – щитам – в рельєфі відповідають Бразильське й Гвіанське нагір’я. Їх підняття супроводжувалось утворенням окремих плато й гірських хребтів з крутими, майже вертикальними схилами. Найбільш при піднятою й розчленованою виявилась східна частина Бразильського нагір’я, де виникли глибові гори – сьєри. Найвища точка Бразильського нагір’я – масив Бандейра (2890 м). Найвища точка Гвіанського нагір’я – гора Рорайма (2810 м).

Прогинам Південно-Американської платформи відповідають гігантські низинні рівнини –Амазонська, Оринокська, Ла-Платська, Гран-Чако. Амазонія займає величезну заболочену низовину від Анд до Атлантичного океану площею понад 5 млн. км2.

Антський Захід являє собою одну з найвищих гірських систем земної кулі. З висотою вона вступає лише Тібетсько-Гімалайській гірській країні. 20 вершин Анд піднімаються на висоту понад 6000 метрів. Найвища з них – гора Аконкаґуа (6960 м) знаходиться в Чілійсько-Аргентинських Андах. Анди (продовження Кордельєрів в Південній Америці) – найдовша гірська система планети (близько 9000 км). Формування Анд розпочалось ще в палеозої, в герцинську складчастість. Але основне горотворення в Андах пов’язано з альпійською складчастістю. В зв’язку з цим в Андах спостерігаються сильний вулканізм (вулкани Чімборасо, Котопахі, Уаскаран та інші) й землетруси (найбільшої руйнації завдали землетруси 1960 року – в Чілі, 1970 року – в Перу).

Вздовж західного узбережжя Південної Америки майже на 5000 км тягнеться Перуанський жолоб, до якого приурочені епіцентри основних землетрусів. Вони викликають гігантські морські хвилі – цунамі. Середня висота рельєфу Південної Америки складає 580 метрів.

Надра Південної Америки багаті на корисні копалини. Їх поширення в межах материка тісно пов’язані з геологічною будовою. Найбагатші запаси залізних руд приурочені до древніх щитів платформи – центр і окраїни Бразильського нагір’я й північ Гвіанського нагір’я. На нагір’ях також виявлені значні поклади марганцевих руд і бокситів. До прогинів платформ, міжгірних і передгірних впадин приурочені родовища нафти, природного газу, кам’яного вугілля.

Пустеля Атакама надзвичайно багата на поклади селітри.

Гірські ланцюги Анд мають величезні запаси руд рідкісних і кольорових металів, дорогоцінних каменів. В Андах надзвичайно великі запаси міді (за це Анди ще називають „мідними горами”) йолова. Крім того в Андах добувають цинк, свинець, вольфрам, срібло, платину й золото.

3. Клімат

Клімат Південної Америки визначається географічним положенням її території, особливостями планетарної циркуляції атмосфери, впливом навколишніх водних просторів океанів й океанічних течій, а також особливостями макрорельєфу.

Південна Америка перетинається екватором в північній частині. Тому материк  простягся від субекваторіальних широт північної півкулі до помірних широт південної півкулі. В помірні широти заходить лише найвужча частина материка. Таким чином, основна частина материка знаходиться в екваторіальному, субекваторіальному, тропічному і субтропічному поясах й отримує значні суми сонячної радіації.

В південній Америці не так жарко, як в Африці. Тут немає великих пустельних просторів у тропічному поясі. Це пов’язано з впливом планетарної циркуляції атмосфери й океанічних течій. Основна частина материка розташована в зоні пасатної циркуляції з переважанням на північ від екватора північно-східних, на південь – південно східних вітрів зі сторони Атлантичного океану. Повітряні маси з Атлантики насичені вологою (цьому сприяють теплі течії біля східного узбережжя материка) й приносять сильні опади на східне узбережжя материка і при відсутності перешкод зі сторони рельєфу проникають аж до Анд, зволожуючи їх східні схили. Саме завдяки цьому Південна Америка є найвологішим материком на Землі.

Вплив Тихого океану в Південній Америці відчутний тільки на вузькій смузі західного узбережжя материка. Це пов’язано з орографічним бар’єром у вигляді Анд, які перешкоджають проникненню повітряних мас з Тихого океану. Крім того поблизу західного узбережжя Південної Америки знаходиться холодна Перуанська течія, яка перешкоджає утворенню опадів. Тому тут утворюється пустеля Атакама, де опади – надзвичайно рідкісне явище.

Південна частина західного узбережжя материка знаходиться в помірних широтах й перебуває під впливом західного перенесення. На західних схилах Патагонських Анд випадає 2000-3000 мм опадів на рік.

В Андах в кожному кліматичному поясі знаходиться область високогірного клімату, де добре виражена висотна поясність. В нижньому поясі гір клімат майже не відрізняється від клімату прилеглих рівнин. Але при піднятті на кожний кілометр підйому відбувається зниження температури на 6^оС, зниження тиску на 100 мм ртутного стовпчика, зростає кількість опадів.

Анди в Південній Америці перетинають всі кліматичні пояси й мають різну висоту, тому склад висотних поясів на окремих широтах відрізняється. Кількість висотних поясів найбільша в екваторіальному поясі.

4. Населення і політична карта 

В Південній Америці живе близько 320 млн. осіб. Корінне населення (індіанці) відноситься до американської гілки монголоїдної раси. Вони складають близько 10% всього населення материка.

В даний час в Південній Америці переважає змішане населення. Нащадків європейських переселенців називають креолами; нащадків від шлюбів європейців з індіанцями – метисами, європейців й африканців – мулатами, індійців й африканців – самбо.

За мовною ознакою Південну Америку разом з центральною називають Латинською Америкою. Переважна частина населення материка розмовляє на мовах романської групи (латинського походження). В більшості країн, особливо на заході материка, державна мова – іспанська, в Бразилії – португальська, в Гайані – англійська, в Сурінамі – голландський, в Гвіані – французький. Лише в Перу, крім іспанської, державною є мова перуанських індійців кечуа.

Південна Америка заселена дуже нерівномірно. На Атлантичному узбережжі і в пампі середня густота населення перевищує 80 осіб на км².  А в багатьох внутрішніх районах материка – не перевищує 1 людини на км².

В Південній Америці 13 незалежних держав. Крім того на безпосередньо материку знаходиться Гайана – „заморський департамент” Франції. Держави Південної Америки сильно різняться за рівнем соціально-економічного розвитку. Найрозвинутішими країнами Південної Америки є Аргентина, Бразилія і Уругвай.